Ревів майдан, зібрання велелюдне
Кричало:"Так!Ми разом сильні! Хай БудЕ!"
От і настав неправдам день той судний,
У небуття пора принижень відійде!
Нас так любов'ю хитро піддурили,
Навіяли, що мова бАйдуже яка
І наспіх нову націю створили,-
Москвоязикого вкраїнця-простака!
А ми ще й вірили, що можемо здолати
Своїх катів і встанем врешті решт з колін,
Йшли на майдани, як на світле свято,
Та знову вкотре не були всі, як один,-
Зі стрічечками спереду й на спині,
Із квітами - чи бачив світ подібний жест?-
Тут помаранчеві, там - біло-сині
Поставили на українській мові хрест!
Яка ганьба! Коли вже це минеться?
Де ж той народ, що вічно буде, чи він є?
Фальсифікатор ходить та сміється,
Русифікатори ж продовжують своє!
Ми вражою не крОпим волю злою,
Нам всі брати і нам любов лиш до снаги,
Тим часом нашою святою кров'ю
Своє свавілля кроплять наші вороги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272747
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2011
автор: Віра Нагорна