Прості істини до складного

Я  зрозуміла  просту  істину,  не  знайдену  моїм  «Пілатом»
Абсолютно  все  одного  кого  (мені),  аби  лиш  обійняти.
Аби  своє  тепло  вручити  у  дарунок  (без  повернення)…
Таку  ось  просто  істину  відчула  (у  своїх  легенях)  я.

Я  зрозуміла  прості  речі,  не  розтлумачені  оракулом.
Мені  б  в  руки  дати  (перо)  силу,  щоб  володіти  словом  й  знаком.
Аби  писати  непізн́анні  істини,  повідати  народу.
Таким  речам  я  буду  вдячна,  як  таланту  (і  природній  вроді)

Я  зрозуміла,  що  складного  у  людських  незримо-світлих  душах:
Це  унікальність  і  потреба  в  дотику  до  потаємних    глушин.
Не  віддзеркалює  в  інтимних  люстрах  темнота  чужих  думок,
Де  примітивна  хтивість  з  найбайдужістю  зняли  переполох.

Та  в  поміч  виступати  мають  не  міфічні  сили  і  герої.
Повинен  сам  ти  зрозуміти  (і  відчути)  –  хто  ти,  хто  він,  хто  я.
Свої  шляхи-портали  в  підсвідомість  відкривай  лиш  добротою.
Тоді  оракулом  поміж  незрячих  буде  світле  серце  тв́оє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272382
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.07.2011
автор: Троянда Пустелі