Віддати усе мріям,
кудись у високу безмежність,
направляючи власні думки,
зневірившись у реальності,
кохатися з холодними зорями...
І не вірити у нікчемність всесвіту,
і сміятись з нікчемності власного життя,
маленького світлячка у темряві,
що летить з нізвідки у нікуди-
згасаючої напівмертвої душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272355
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2011
автор: Межа реальності