Знаєш, коли мені стукне 72, ти
зможеш не бачити мої зморшки,
обвислі,втомлені народженням дітей груди?
Оберемки сивого волосся, хворі, онімілі руки?
Скажи мені, ти будеш бачити під нігтями бруд,
відчувати у скронях глухий, ненаситний стукіт?
Цілувати сухе,зморене часом обличчя,
дихати мною, наче киснем?
Навіть, якщо мій стан майже критичний,
коли все ламає суглоби і всередині болем тисне...
Крапельниці висмоктують з вен життя літрами,
душа вивертається, сивіє і терпне.
Ти не будеш всього цього бачити,
якщо будеш бачити серцем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272278
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2011
автор: Леона Вишневська