Не шукай мене у місті,
Я вже виріс із квартири.
Не шукай мене у небі,
Бо стомився я без крил.
Я сховався у партері
І чекаю коли двері
Впустять тисячу артистів –
Замаскованих химер.
Не шукай мене ніколи,
Бо на вулицях затори,
Вікна вдягнуті у штори,
Безкінечні коридори
Перебігли в лабіринт.
Не шукай мене, не треба.
Вже у жменях крихти неба,
Море квітів відцвіло.
Не шукай мене. Вже пізно
Випускати вільну пісню
З клітки в зоряну непевність,
З благодаті на вітри.
Не шукай мене. Невпинно
Пострілами криють спину,
Заздрощі пускають слину,
Визнають свою провину
Всі, хто прагнув, та не зміг.
Сутінь пасмами спадає…
Крізь фіранки заглядає
В душу небо голубе.
Не шукай мене ніколи,
Так настійливо, невпинно,
Бо вже пізно. Та й не треба…
Не шукай мене. Віднині
Я шукатиму тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272221
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.07.2011
автор: Василь Кузан