Пульсує біль у скронях,
Застигли очі, мов скляні.
Колись читав ти по руках,
І щастя обіцяв мені.
Чому слова твої пусті?
Чому тепер і я пуста?
Немає спасу вже душі
Без тебе швидко так згнила.
Беру у руки сигарету,
І чашку кави на балкон,
Мені, по суті, це не треба,
Та зве мене мій гелікон.
На вулиці вже зовсім темно,
Не чути звуків, що гули
Напевно знову я даремно,
Вдивляюсь в тіні з висоти.
Лунають кроки, десь розмови,
Гуляють пари, що зійшлись,
Колись і ми були, як хворі,
Допоки коси розплелись.
Запалюю я запальничку,
І довго дивлюсь на вогонь,
Стікають сльози, як в криничку,
Вже кава солена либонь.
Я прикурила сигарету,
Затяжки йдуть, думки летять.
Я сподіваюсь, що сьогодні,
Всі почуття отак згорять.
Дивлюсь на вогник, дим табачний,
Хай попелом усе летить.
Лиш вітерець не знає значень
І розганяє все за мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2011
автор: Galkka