Стиглою грушею котиться бабине літо
В росяні трави,закурені димом багать.
Як же я хочу хоч тінь свого щастя зустріти!..
Осінь-гуцулка блукає в Карпатах,мов тать,
Осінь-гуцулка,вдихаючи випари хвої,
Легко кружляє у вальсі під шелест беріз.
Як я боюся себе,незбагненно такої...
Міряю кроками темний розпатланий ліс.
Міряю поглядом тепле ромашкове небо:
Хмари кочують отак,впорожні,без валіз!
Їм,на відміну від нас,у дорозі не треба
Різного мотлоху,чеків,купюр або віз...
Як же я хочу такого легкого польоту!
Ех,не здавайся,маленька,будь сильною!Вір!..
Що ж ти шукаєш у відчаї,мабуть вже всоте,
Біль,перелитий з душі на зім'ятий папір?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271899
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.07.2011
автор: Наталя Данилюк