(Все стихло)
Клоуни поволі прощаються з цирком.
Маленькі діти не граються в «Слова»
Та все одно, - щось так болить в нирках,
Щось кричить, щось забирає життя!
(Вже тихо)
Сусід насолоджується чаєм з лимоном,
Переглядаючи новини на телебаченні,
Та все одно – важко вертатися додому!
Зрештою – це пусте! Не має значення…
(Вже вечір)
Скажено кидаються postrockові фантазії,
(мелодичні звуки з присмаком лірики)
Та все одно – вже віддаюся сірій масі!
Навіть, мені в це важко повірити!
(Перша ночі)
Начебто, зникли фіолетові емоції!
Від сьогодні, їм не місце в моїх очах!
Повернувся клоун! Не показує фокуси!
Він став моїм другом, - став мімом як я !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271575
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 22.07.2011
автор: Антон Геч