"Ти одягнена в чорне клечання (не першу добу) …"

Ти  одягнена  в  чорне  клечання  (не  першу  добу)…
Похмаринно  (із  дзьоба  лелеки),  як  з  вишень,  на  шкіру
Сонно  скрапує  кров,  обагривши  зорю  голубу,
Розмиваючи  вечір  й  ікони  сумної  довіри…

Ти  в  мені  не  мовчиш  -  вибухаєш  спонтанністю  лих...
Я  тебе  передбачила,  трунок  проливши  на  тишу…
Надихай.  Заворожуй.  Розгублену  кидай  на  сніг…
Я  сама  тебе  першою  знову  (для  інших)  залишу…

Пелюстковим  причастям  -  лелеки  (із  чорних  сутан)
Знову  білу  весну  передбачать,  всміхаючись  хтиво…
Я  тебе  відчуваю.  Твій  подих,  напружений  стан,
Твої  нерви  оголені  й  збуджені  губи  зрадливі…

Розірви  на  мені  всі  ті  чорно-прозорі  стрічки…
Я  не  хочу  іти,  не  відчувши  спокусливе  літо...  
Я  тебе  не  торкнуся.  В  твої  не  потраплю  думки…
Мені  б  просто  на  тебе  (іздалеку)  раз  подивитись…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271574
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2011
автор: Юлія Радченко