Нехай над тобою зорі всміхаються, мій загадковий.
Нехай тобі сивою стрічкою стелиться шлях...
(Я - та, хто власноруч майструє собі окови
І марить польотами фенікса чи журавля)
Хай срібний серпанок до ранку стоїть на сторожі,
Щоб сон твій мережився сяйвом моїх почувань.
Нехай моя слабкість, що так на кохання схожа
З-під пензлика ночі дістане нові дива.
І справдиться, як пророцтво, все, про що мріялось,
А ні - то й не треба - всміхаються херувими...
Та в час, коли ніч махне темно-синім віялом
І сон начаклує, згадай мене, мій невловимий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271412
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2011
автор: Ляля Бо