Цвітуть сокирки в полі сині,
Палають маки у пшениці.
Навколо дощ здійнявся, лине -
Блистять росинки ніби криця.
Це знову дощ застав на полі;
Він літній, теплий - як з відра.
Промок до нитки - йду поволі;
Вже не спішу - біжить вода.
І ллється він на листя, землю -
Хоч темна хмара - світ ожив.
Дощу мелодія блаженна -
Що ніжно грає серед нив.
Душі фріссони-хвиля зникла -
Литаври грому вдалині.
Колосся змокле все поникло,
Мов спить в небесній бистрині.
Пташки співають безтурботно,
Між листям, в хованках малі.
Ще зранку тут було спекотно,
Гуділи голосно джмелі.
Дощ оросив цю літню спеку -
Зелений світ щоб жив і жив.
Лунає грім - уже далеко
І зник дощу рясний мотив.
Коли скінчився, зовсім стихло:
Лиш мокре поле - його слід.
Сокирок, маків вже не видно -
В дощі мов змився їхній цвіт.
2011, БЦДСС
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270248
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.07.2011
автор: Андрій Гагін