До знемоги

Загадай  бажання.
І  винь  його  з  серця.
Покинь  на  дорозі.
І  тікай  щодуху.

Бо  станеш  рабом  його.
Це  як  рана  від  скельця.
Не  лелій  його  надто.
Відаляйся  потроху.

Не  чекай  спасіння.
Не  прийде  одразу.
Поки  сам  не  вип’єш,
Не  знайдеш  дороги.

Не  питай  де  легше.
Це  ще  не  відраза.
Лише  бій  відвертий!
Лише  до  знемоги…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269965
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2011
автор: Sundreen