Це - час ,коли не спить природа,
зірки ж влаштовують танок.
посвюди - темрява й свобода
і до небес здається крок.
Лишилось руку протягнути
і ти вже там - серед вогнів.
Якби в красі цій потонути,
звільнившт дух від сірих днів!
Якби хоч радість відшукати
- ту, що пробуджена в цей час!!!
Знайти б її і не траждати,
немов шалена в котрий раз...
Якби ці хмари розігнати
і зберегти щасливу мить,
Піднятись в небо і літати
в той час, поки природа спить!
Та тілки знову день настане...
до мене прийде темний сум...
і весь цей світ в ту мить розтане,
мені лишивши тільки DOOM!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269659
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: Ентелехія