Новгородський воїн повернувся з раті,
Втомившись від крові і від мечів…
Якби ти тільки могла знати,
Як весь цей час без тебе жив!
Не кольчуга мене захищала,
І не руські черлені щити,
Новгородська земля мене оберігала,
Новгородська земля і ти!
Відблиски міді в твоєму волоссі,
А може ти сонце У коси вплела?
На погості дітоньки бавляться босі,
Не відають ні заздрощів, ні зла.
О, Боже, як я стомився,
Немов прожив кілька століть…
І тільки в вдома душею зігрівся,
Більше нічого тривожить, не болить!
Я бачу відблиски міді в твоєму волоссі,
А може ти сонце у коси вплела!?
Я Бачу на квітах вранішніх роси,
Це ніжність тобою у душу стекла!
9 липня 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269561
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2011
автор: Той,що воює з вітряками