***

Запах  кави  будить  свідомість.
Ти  шукаєш  логічних  причин.
Замовкає  зламана  гордість,
Усвідомлюєш,  знову  один.

Ти  кімнату  міряєш  кроками.
За  вікном  все  незмінний  пейзаж
Захлинається  місто  потоками.
Схоже  зараз  на  дивний  міраж.

Телефон,  наче  зрадник,  мовчить
І  його  тут  немає  провини.
час  так  байдуже  мимо  летить,
наче,  сірі  холодні  машини.

та  чи  варто  себе  жаліти,
Бо  самотність  частина  буття.
все  ти  зможеш,  як  будеш  любити,
знай,  для  когось  ти  сенс  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269439
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2011
автор: Ірис