ти казала що хочеш мені снитися
щоночі вриватись отак
без жодних попереджень
без зайвих слів і
довжелезних речень у листах
щоб просто снитись і все
приходи коли заманеться
ці двері завше відчинені
для тебе
я хочу навчитись бути терплячим
і чистим як скло проти сонця
будемо чимось незвичним таким
будемо мовчки дивитись у тил
трохи кохатись із тими
хто ближче нам зараз до тіла
але всерівно не з тими хто
конче нам зараз потрібен
але всерівно не з тими
неси мене на руках своїх
туди за небо
провинами грішними
вмиватись будемо
росами чистими
зліпи мене із уст своїх
вишнями спілими
постукай і тобі відчинять
казав господь
втрачай і заново знаходь
ти забуваєшся тихо
як народження нового дня із
лона світанку
все з часом відтане от тільки питання
коли?
ти відчалюєш до протилежного берега
і березень в'їдається тихо у скроні
ми не самотні
я знаю
ми не самотні!
так спокійніше думати
але тебе будитимуть зранку
майбутні коханці і все
завмиратиме
все помиратиме
тихо
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269221
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2011
автор: Роман Штігер