Тихо скрипнула хвіртка дитинства
І мій спогад у казку ввійшов.
Держить світ на собі стебелинка,
Скаче коник травою дібров,
Усміхається сонце привітно,
Пестить вітер сивіючу даль…
На душі і печально , і світло,
Та за булим ні крихи не жаль.
Луг барвисто прикликує в гості,
Хлюпом річки шепоче до вух:
- Не минайте, заходьте , дорослі,
Тут зміцнявся пісочний ваш дух.
Перетерлось, зам’ялось, забулось…
У долоні онуки рука
До хвіртчини від гуркоту вулиць
Навертає ізнов старика.
29.06.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267743
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2011
автор: Рідний