Засинає сонце на руках
Заходу рожевого й п*янкого...
Ми з тобою поруч у думках,
Боячись промовити хоч слово.
Начаклує вечір зорепад,
Солов*їну місячну сонату...
Ти на хвильку прилетів у сад,
А на вік не хочу відпускати.
Може просто вечір так п*янить,
Таємниці зоряних малюнків,
Лиш у вічність розтягнулась мить
Першого несмілого цілунку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267450
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2011
автор: Просто Тетяночка