Шурхотить десь шкаралупка світу.
Миша сточує час,
тоншає місяця скибочка біла…
Співає цівка срібна,
Скручують пальці безупинно нить,
Якою зв’язувати долі,
Зашивати діряві кишені,
Виплітати панчішки,
І просто нанизувати намистини днів,
Так, мов для забавки, чи для краси…
І щоб коли бігти,
Разки танцювали звабливо на грудях.
Руки твої і очі - всі там…
Бурштинові краплі сонця
В'язати в купку, в букети,
У квітчасті віночки, у заячі стежки…
Трудяться пальці.
День у день безкінечно смичуть кужельце.
Веретенце співає вічну пісню буття,
Намугикує в такт йому ніч заклинання любовні.
Вплітає візерунки фантазійні
І магічні знаки у жмути волосся,
В сильні руки вшиває чуттєвими дорогами судини,
У стан молодий пружні м’язи вживлює,
В серце струмінь кохання вливає,
І батіг, щоб волю свою гартувати!
А мені ніч виплети зірчастий гамак,
Липових гілок не пошкодуй!
Вербових гнучких тенет наплети,
Вензелями дубових гілок уквітчай ложе коханців.
І місяць сховай у кишеньку нагрудну,
І до ранку залиш …
Бо папороть квітне,
Веретенце співає,
Намистини танцюють на грудях…
Ніч...
Така ніч, яких уже не буває!…
28.06.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267392
Рубрика: Верлібр
дата надходження 28.06.2011
автор: gala.vita