Перша ночі,
Легенько закриваю очі.
Поринаю у свої сни,
В яких є тільки ти.
Та сниться спогад із життя мого,
Тоді, пам’ятаю, ще холодно було.
А так хотілося твого тепла,
Та і його не заслужила я.
Серце тоді нестримно билось,
Здавалось, що все на світі зупинилось.
І кожна мить була для мене дорога,
Бо знала, що своє кохання вже знайшла.
Заглянувши тоді у твої очі,
Так не хотіла бачить їх щоночі.
Та серцю не накажеш,
І ти це добре знаєш.
Та мить і ця пройшла,
І дорогою довгою простелилася,
Ми попрощалися з тобою,
І твоя постать зникла десь там за темнотою.
Нестримно із очей сльози капали,
Все про тебе нагадували.
І тут сильний дощ пішов,
Всі сліди він змив
і на шляху своєму нічого не лишив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2011
автор: Ірена Смачило