Спустившись до холу Олег зрозумів що пройти повз компанію що зібралась у низу непоміченим буде неможливо і тому направився до галасуючих дізнатися що ж сталося. Шеф незважаючи на кількість прийнятого алкоголю швидко протверезів і саме розказував менеджеру готелю про те що він думає про їх сервіс. Олег підійшов до них і шеф одразу ж повернувся до нього і запитав що він робить в готелі - "Я Вам водички спускався взяти у барі" - сказва Олег і показав пляшку яку щойно дійно купив в барі для алібі.
Тим часом Ольга не розуміючи, що відбувається вирішила подзвонити до чоловіка. Анна на той момент вже відчувала що так просто викрутиться їй не вдасться і навіть не уявляла за рахунок чого врятує ситуацію. В кімнаті щось заграло, судячи по тому що господар кімнати не поворухнувся, мелодія точно не була ринтгтоном його телефону, як і до телефону Анни вона не мала жодного відношення. Але це було саме те. що їй потрібно
"Чоловік вже очунявся" - промовила вона, "Зараз шукати буде..." - і підійшовши до засмученого коханця провела рукою трохи нижче поясу - орієнтир куди торкатися був очевидним не тільки зовні а і на дотик - "Я скоро до вас повернуся, лише відправлю свого спати додому" - сказала Анна дивлячись не в очі а на штани. Не повірити їй було неможливо, її погляд просто світився спокусою. Вона взяла до рук піджак і вийшла з кімнати - і одразу ж направилась в номер шефа. Якимось дивом на шляху їй нікого не зустрілось, але вона і не переживала - легенда відмазки вже була готова в її думках.
Підійшовши до номеру Анна побачила, що сходами з іншого боку коридору піднялись шеф з її чоловіком. Анна пішла в атаку - "Олег - ти ж мав лише провести їх до номеру" сердито промовила вона - "І чому Ваш піджак валяється на сходах" - серйозним поглядом обдарувала шефа. Серце Анни в ту мить здавалось лусне від страху, але іншого виходу вона не бачила, їй потрібно було грати, грати як грають найкращі актори голівудських фільмів.
На щастя Олег зорієнтувався в тій несенітниці що несла Анна і включився в гру - "Та тут таке сталося - ми думали що піджак вкрали, і шукали злодія, мабуть він злякався і вирішив краще позбавитись його"
Шеф протягнув руку до піджака і взявши його перевірив зміст кишень - "Дивно, все на місці, і телефон, і кредитка, і документи". Олег в стані певного афекту від ситуації ледь утримувався від того щоб розсміятися. У нього часто виникало бажання розсміятися в критичній ситуації, але уявляючи наскільки то недоречно було б зараз він через силу прочавив "Давайте я спущусь вниз і скажу що вже все добре". Шеф повернувся до Анни і сказав - "Ви врятували ситуацію вдруге за вечір, я Вам дуже вдячний" - і нахилившись поцілував їй руку. Якби Ви знали усю правду подумала Анна і посміхнулась. Зайшла за шефом в номер побажала доброї ночі Ользі, не забувши звабливо підморгнути їй, і пішла вниз до Олега. Вечір вдався на славу. Можна було їхати відпочивати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267108
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2011
автор: Ledy WinD