Що робити коли все дістало? Коли не хочеться нічого робити і нікого бачити. Коли навіть заснути не можеш, а лише лежиш і втикаєш яку годину в монітор ноутбука. І пишеш всім підряд аби поговорити. Хоча тобі на половину з них просто наплювати. Виходиш курити вночі. Тихо, спокійно і пусто. Вдихаєш запах зеленого листя і відчуваєш що ще є в тобі щось живе. Серце ще б’ється і в тілі пульсує кров. З димом випускаєш на зовні думки і переживання. Ще одна тяга…Ні…Не допомагає…Це просто самообман. Шукаєш щось що б принесло хоч крапельку заспокоєння. Напевно більше з тих проблем створила собі сама. І все думаю, переживаю…Людина так створена що не може спокійно забути все і насолоджуватись тим що має. Завжди чогось не вистачає. Втрачаємо те що любимо і не можемо збагнути в чому ж тоді сенс такого існування. Саме існування, а не життя. Бо життя це коли ти відчуваєш що живеш, чогось хочеш і прагнеш. А тут ніби стоїш на одному місці. Навколо тебе проходить життя інших, а ти все нерухомо стоїш і дивишся попереду себе. Іноді опускаєш очі додолу і несила їх підняти. Тому що болить…І важко…А ще страшно що попереду невідомість. І можливо то ще не найгірше що сталося з тобою. Викидаєш сигарету з думкою що сам себе гробиш. Але тобі якось все рівно. І так не бачиш ніякого бажання до чогось прагнути. Не буду більше…Але кожного вечора те саме…Треба йти додому…Лягти і лежати нерухомо, слухаючи музику…А вона все витягує з голови спогади. Ті ненависні думки, які не дають заснути. Позбутись б того всього. Забути і не згадувати…А ніч довга і самотня…Пуста і болюча…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266527
Рубрика: Нарис
дата надходження 23.06.2011
автор: seule_fille