Життя почавши в нетрищах міських
Я добрих слів не чув, не знав...
Коли ви пестили дітей своїх
На смітниках я замерзав,
Пихаті й зверхні хазяї життя
Хто ми для вас? Пилюка та сміття!
Світ хмарочосів і розкішних вілл -
Яскраве світло з вікон б'є.
От підросту та наберуся сил,
Тоді за все відповісте!
Ви молитеся золотим тільцям,
І ті божки усе прощають вам.
Ах, Матінко, з'явись хоч раз мені
Хоча б вві сні, лишень вві сні...
Роки летять в палацах жерстяних,
В картонних віллах тануть дні...
Матусю, от якби знайти тебе -
Твоя рука знегоди відведе.
Не плач малюк, колись настане час
Забрати борг ми прийдемо.
І хай тоді солдат стріляє в нас
Нам буде, правда, все одно.
Чим помирати з голоду, малюк,
Візьмем до Бога тих пихатих с...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265928
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2011
автор: Michael