Прожито стільки літ і сказано томи,
І ніби розуміємось з півслова…
Ми знов удвох на висохлій траві,
І знову в нас цікава є розмова.
І, як тоді, тихенько про любов,
І про ранкові квіти на світанку.
І, як колись, заграла знову кров,
Ми віддались коханню без останку.
І кожен раз, як сонечко зійде,
Перга заляже з медом у вощині.
Я знову пригадаю ті слова,
Несказані слова моїй дружині!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265594
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2011
автор: Віталій Назарук