На пагорбі, за болотами –
Сад яблуневий - цілий мах.
А ми, втікаючи від мами,
Ховались за очеретами,
Бо всі ходили в «босяках».
По яблука, що зав’язались,
Червивих навіть не було…
Навшпиньки, низько пригинались,
Від мух і ґедзів відганялись,
Ми поверталися в село.
А потім, як вони достигнуть,
Дідусь Іван в капелюшку,
Казав: « Заходьте, вже достиглі…»
Одні солодкі, інші кислі.
Він розкладав на моріжку.
Не штука ті, які дарують,
Сидіти й їсти в холодку.
Було цікаво утікати…
А головне було зірвати
Зелені яблука в садку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265041
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2011
автор: Віталій Назарук