Коли в кімнату муха залетіла,
Кудись одразу мир і спокій зник.
Нема нікому ні до чого діла,
Аби позбутись клятої навік.
І то не дивно - діє всім на нерви,
Коли нахаба дзеленчить по склі
Або залізе в банку з-під консерви,
А потім плям наставить на столі.
Але не наліталася — зловили —
І, звісно ж, трохи віку вкоротили...
А в той же час уже багато днів
За шафою в куті комар сидів.
Він не спішить потрапити на очі
І непогану схованку знайшов.
Сидить тихенько і чекає ночі,
Бо комара цікавить лише кров.
Ніхто його ніде не помічає —
На ранок посвербіло та й усе.
А він щоночі підло вилітає
Та з кожного по краплі крові ссе.
Ця розповідь про комара і муху,
Щоб ти простого висновку дійшов:
Не той страшний, хто дзенькає над вухом,
А той, хто помаленьку виссе кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264797
Рубрика: Байка
дата надходження 13.06.2011
автор: Силянчик Олена