Мовчиш?
Мовчи.
Карай мене мовчанням.
Вихлюпуй біль у простір самоти.
Я не відчув би прірви під ногами,
Якби не ти.
Якби не ти, я не відчув би й неба
Під крилами.
Не зміг би так зрости
У розумінні вічного й земного,
Якби не ти.
Розбите серце точить німота,
Зникають зорі днів, немов у кухлі
Вуглини почуттів.
Сумна
Одна
Перегортаєш сутінь.
Пробач мене.
Прости мені.
Мовчи!
Не треба слів просіяних,
Промитих.
В мовчання безмір корені пустив
Кришталь
Розбитий.
Але я вдячний Богові за те,
Що ти на світі є.
Зі мною.
З іншим…
Твоє ім'я солодке і святе
Займає нішу
У пантеоні вічних почуттів,
В сузір'ї Муз, що їх торкнувся геній.
Але невже окрилена любов
Мовчить
На сцені?
Мовчиш?
Мовчи.
Тримай безмежну паузу.
Але в мовчанні я
Помру
Не зразу.
То краще вже,
Неначе кулі в скроню –
Від слів твоїх
Себе я не бороню.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264628
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.06.2011
автор: Василь Кузан