У полоні самоти…

Чим  сьогодні  закінчиться  знаю,
що  чекає  на  мене  вночі.
Я  в  самотності  правди  шукаю,
загубивши  від  щастя  ключі

Я  сумую,  радію  і  плачу
у  полоні  химерних  думок.
Я  вже  майже  нічого  не  значу,
залишився  останній  ковток

Я  не  вмію,  не  можу,  не  знаю,
я  заплуталась  в  вирі  подій.
Чи  люблю  я  когось,  чи  кохаю,
а  ́можливо  чиясь  лише  тінь?

Літнє  сонце  мене  не  зігріє,
не  заграє  від  музики  кров.
Тільки  мрії  поволі  жевріють
про  довічну  й  щасливу  любов

До  небес  я  звертаюсь  в  молитві:
"Боже,  де  ти,  ну  дай  мені  знак!!!"
Я  стомилась  в  постійні  гонитві,
я  неначе  підстрелений  птах

Я  благаю,  скажи  мені,  Боже,
що  не  так  у  моєму  житті?
Чом  мені  все  на  світі  не  гоже?
Може  люди  навколо  не  ті?

Мені  байдуже  стало  до  всього,
сил  немає  веж  далі  іти.
Я  не  хочу  нічого  й  нікого,
лиш  зануритись  вглиб  самоти

Утекти  від  усіх  якнайдалі
З  почуттями,  розбитими  вщент.
Залишитись  віч-на-віч  з  думками,
й  поновити  життєвий  контент!!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263884
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.06.2011
автор: Маша Чайковская