Люди замовчіть...
Моя черга говорити
Ви вже все сказали...
Тепер моя черга вчити.
Всі такі розумні,
Всі так все знають,
Що таке свято..що таке будні.
І всіх вони навчають.
Бо прочитали одне слово
І вже все,вони весь світ осяйнули,
І роблять з себе мудреців,
Кажуть,що вони мудріші люди.
Знають,що не можна,
А що треба.
Може досить ці ролі грати,
Ролі пророків з неба.
Нема в світі нічого неможливого,
А вони кажуть це неможливо,
А коли це дійсно стається,
Кажуть: "А ми казали,що буде диво!"
Ей люди замовчіть,моя черга говорити
Вже мене дістали,скільки можна вже мене вчити.
Скільки вже вам можна теревените,
Замовчіть трошки,..послухайте...
може щось підчепите.
І вже будете мати про що говорити,
Вже будете пліткувати,вже будете вчити.
Не розуміючи,якого завдаєте болю,
Хватить люди...замовчіть...тепер я говорю.
Я не розумію для чого люди вигадали
Інтернет,телебачення,газети.
Зробили б краще лавочки,дали людям по пачці сямушок,
І були б в мас-медіа ще кручі сюжети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263739
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2011
автор: Юкраїнський_Алхімік