Я схопився серед ночі,
Пригадав чарівні очі.
Мац рукою, тебе немає,
Де поділася, хто знає?
Пригадав, що розійшлися,
І пожухло враз все листя.
Не весна – сумна осінь,
На душі, як пласка тінь.
Як могло таке насниться?
Що до тебе притулився,
І схопив тебе в обійми.
Ось такі чарівні сни.
Залишилися мені,
В снах, я літом, на весні.
А в реаліях зима,
Серце холод обійма.
Ось таке буває горе,
Воно різне, як те море.
Ліг один, в холодне ліжко,
Обережно, тишком – нишком.
Не злякати дивний сон,
Повернутися в цей тон.
Там, у сні, я знов щасливий,
І ти кажеш мені – «милий».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263165
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2011
автор: Линник Анатолій