От і годинник зупинився,
він не рахує вже наш час
навіки в пам"ять закарбує
таких ще молодих, наївних нас.
Між нас стіна незрима стала,
стіна незгод, сумних зітхань
її не взмозі ми зламати
ти не хотіла, тож відстань
Я дякую за те що було,
що мали лише ми удвох
тепер на серці смертна рана
і в голові переполох
Ти добре знаєш я не янгол
не вмів довести почуття,
та знай що я ще все кохаю
і ця любов сильніш життя
Колись нам часу бракувало
тепер його хоч відбавляй,
ти не сумуй моя хороша
відкрий рояль і тихо грай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262955
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2011
автор: Stepanko)