Я себе у собі заховала,
Щоб ніхто не спромігся знайти…
Мені люду бувало так мало,
А тепер я руйную мости.
А тепер зачинила я серце
На великий залізний замок.
Хтось присипав життя моє перцем –
Так гіркотно від тьмяних думок…
Я зробила із посмішок грати –
Не дістати за ними мене.
А колись так боялася взнати,
Що самотність душі не мине…
А тепер за важкою стіною
Персональний самотній оркестр.
Знаєш, легко мені із собою...
Та над щастям поставлено хрест.
26.11.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=26259
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.05.2007
автор: Хучонок