Валіза не потрібних змін,
Захованих в душі моїй,
Лишає слід в шляху,
Коли так хочеться піти.
Не беручи за правду,
Що в серці пустота,
Так тяжко усміхатись,
Тим людям, небайдужим…
Не вірячи що знову,
Я була не права,
Так боляче зізнатись,
Що я тепер одна..
Дощем змиваю рани,
Зриваю з себе біль,
Не дам нікому душу,
Лишити в чужині…
І хай летять подалі,
Думки щоб все вернуть,
Я не дозволю серцю,
Від холоду вмирати..
Знов не скажу ні слова,
Лиш слухатиму дощ,
Який щосили б’ється,
У дім де тільки я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262510
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2011
автор: Olenka