Коли слова розпеченим залізом
Таврують душу знаком болю,
Пакуйте, не вагаючись, валізи,
Прощати намагайтеся поволі.
Це як хвороба, що руйнує душу,
Від вогнища лишаючи лиш попіл,
Остуджує думки холодним душем,
На "ти" і "я" розпочинає поділ.
Любов - як птах, що прагне тільки волі,
Не втримаєш його в німім полоні,
Як почуття принишклі вже і кволі
Й залізо слів пульсує десь у скронях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262506
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2011
автор: Просто Тетяночка