На вулиці дощ, гроза
Кава на столі вистигає
Так важко усвідомити що одна
І поруч нікого немає.
Смак кави такий гіркий
Про біль всю нагадає
Ти був такий близький
Але зараз тебе немає.
Дощ ніби плаче зі мною
Лиш він розуміє печаль
Так хочу поговорити з тобою
Та нічого не зміниься нажаль.
Кава, дощ і гроза
В цьому тепер настрій мій
По щоці спокійно біжиь сльоза
Згадуючи образ твій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262202
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2011
автор: Маряся