Ми кров переплавимо в лаву,
А повітря – в адреналін.
Нам простого екстриму замало.
Бо душа уже рветься в політ.
Нам ногами торкнутись до неба,
А земля щоб угору пішла,
Три секунди життя нам лиш треба,
Щоби сенсом наповнить до дна.
Все навколо мізерне й далеке,
Лише сонце, ти і політ.
Лише крик.
І захват.
І музика!
Тріпотіння дакронових* крил.
Ти не птах.
Не людина, –
Ілюзія!
Що життя коротке, як дим.
Ти великий фонтан – емоція.
Що росте серед хмарних долин.
______________________________
* дакрон – матеріал, з якого виготовляють купол парашута.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262200
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2011
автор: Sundreen