Осіннє листя падає, кружляє,
Його здіймає вітер, наче пил.
Відчутне у повітрі розставання
І щось змінити геть немає сил.
Ідеш дорогою повільно, неквапливо,
Сміливо розміряєш кожен крок,
А навкруги якесь маленьке диво
Жовтогарячий, дивовижний той танок.
Ти поринаєш сам в чарівну казку,
Все навкруги для тебе наче сон,
Чекаєш всього дійства ти розв’язку,
Веселі барви додають виставі тон.
А серце в грудях б’ється без зупину
І стукіт в такт у скроні віддає.
Із жалем відчуваєш ту хвилину,
Коли це все закінчиться, мине
Останній лист упав додолу, тихо-тихо
І вітер вщух немов і не було.
Ми у своїх думках шукаєм втіху
Уява – це безмежне джерело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262143
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2011
автор: TaTa_Li