Суворе місто... Тиснява... Юрба.
Немонотонний шурхіт шин автівок.
З цим містом розпрощався жартома,
Бо в місто це вже не приходить літо.
Немає тут ні літа, ні зими,
Один сезон, такий байдужо-сірий…
А серце з метушливої тюрми
Втекти із журавлями хоче в вирій…
Бетонні монстри... Вихлопи авто...
Без парасоль чорніють монументи.
Кажу собі у цьому місті "Стоп" -
До біса ті дитячі сентименти.
Втечу за обрій… Розчинюсь в вітрах…
Вдихну свободу і відчую простір…
Суворе місто бачитиму в снах,
Як пошуків самотніх відголосок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261748
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: Лілія Ніколаєнко