Поміть! Я радію, бо вимкнули світло…
Нам незнайомим нарешті подарували тишу
Для тебе, я залишуся помітним…
А перед тим всіх інших тихо заколишу…
Ми любимо красу! І ми ідеалісти,
Начебто, для нас: кожен день – це вітальня,
Та в ній немає де присісти…
Це причина, чому ми стали такі брутальні!
А здавалося б! Ще тільки крок…
Щоб опинитися в кольорі схожої крові
Вперше, нам просто не повезло…
Віддатись рукам та поталу любові
В час, коли вимкнуть все навколо…
Ввечері, коли ми не помічаємо перехожих..
Ми станемо ближчими серед поля
Серед людей на жаль ми тільки схожі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260735
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.05.2011
автор: Антон Геч