Тепло його рук крали у мене тихенький і різкий видих, який так хотіла сховати. Сил не було! Футболка задерта. І ніби соромно…але тільки б не зупинявся. Моє тіло чекало кожного наступного дотику з таким нестерпним бажанням, ніби між моєю і його шкірою була вічність…я затримувала дихання, а потім відчуваючи наближення, ледь помітно підіймала спину в сторону його міцних рук. Великі , широкі долонні, під тиском яких, можна збожеволіти…..він опускається нижче! То розслаблюючись, то напружуючись, щораз чекаю, коли він дозволить собі більше! Закусивши губи, з заплющеними очима, я намагалась уявити, що він зараз відчуває? Новий натиск….мурахи по шкірі… Я в його руках…Ось ці умілі долоні дістались маленьких ямочок над сідничками і повільно, але з помірною силою масують їх…мммм….
—Як себе стримати? Моя ерогенна зона…чи видасть мене мій голос?
—Ай! Ну навіщо я це зробила…Я підняла сіднички, вигнувши спинку! В голові билась одна думка:
—Ну притисни до себе, благаю.
Я відчувала, як крадькома розливається тепло по тілу і щось б'ється в низу животика…
—А-а-а. Новий удар, мої сіднички у його руках…як же нестерпно приємно він це робить!
Я втрачаю почуття часу та реальності. Де я?
—Що роблять його руки? Це жагуче тепло. Я не хочу стримуватись. Моє тіло танцює під його руками , вигинається під натиском сильних долонь. Посміхаюся йому, щось розповідаю, намагаючись замаскувати насолоду іншим присмаком! Мені інколи боляче…Та це — приємний біль. Для зручності обертаюсь, лишень би це тривало довше! Відчуваю, як він зупиняє рухи. Що бачить? На що дивиться? Затримую подих і чекаю. А серце ледь не вискочить. Кров циркулює з шаленою швидкістю. Прискорене дихання не можливо приховати!
—Хочеш спереду?…
—Чи я хочу? Соромлюсь, але ж я так хочу…
Торкаєшся, так обережно. І звідки знаєш, що маю родимку на животику?
Я не тут. Розслабляюсь на стільки , що майже дрімаю… Фантазую…Так добре… Посміхаюсь йому! Не соромно, що через тканину тоненької футболки, бачить мої груди. І мої маленькі вишеньки… Такі насторожені…
Дивлюсь йому в очі! Посміхаюся з-під вій! Запевняю його, що не соромлюся! Милуйся!
Та він йде! Мій масажист знову пішов… знову залишив саму…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259237
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2011
автор: Ласунка