Привітна, мила і красива,
Чому і досі ти сама?
Така сумна і нещаслива,
А серце сковує зима.
А час невпинно пролітає,
І я один, і ти одна.
Коли, нарешті, завітає
До тебе радісна весна?
І прожене зиму-завію,
Вогні розпалить чарівні.
І серце я своє зігрію
На тому чистому вогні.
12.02.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2011
автор: Микола Верещака