Ранок мовчав. І навіть гріло сонце.
Лечу у Львів, а з серцем щось не так.
Колись лише писалося про стронцій,
А нині знаю я його на смак.
Прості слова. Правдиві. І болючі.
А в долі міцно стиснутий кулак,
Вона тепер не просто по обличчі,
А в с́амім серці залишає знак.
Високий замок...Правда ж, символічно?
Вже й портретист збирається іти,
А в м́оїм серці плаче тихо відчай,
Бо то востаннє бачимося ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258729
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2011
автор: Марічка9