Відкинь цю оболонку
лети в незнаний край
де спів пташок розбудить в тобі сутність
яка не буде думать і бажать.
Лиш всесвіт має значення для неї
зірки мов ляльки буде розбирать
зі світлом перегони нам треба влаштувать,
і темряву розвіяти безмежну
Що полонить серця,кидає в забуття
усіх хоробрих і відважних смертних.
А ще бажаю виростить життя
у тих місцях де завжди воно мерзне
Де падаючі промені одраз летять назад...
Я хочу щоб воно відчуло мою силу
і нескінченну мить розтягну на віки.
Хоча це все лише мої думки...
І вдарившись об землю я розколюсь
на найдрібніші ламані шматки
Ти їх збери і хай лежать в покої
Допоки знову не взлетять думки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258276
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2011
автор: Ара