Сльоза скотилась по щоці…
Така невпинна і гаряча.
І серце пташкою в руці
Тріпочеться і гірко плаче.
Скотилась потайки сльоза
Й душа у полум’ї зітліла,
Життя непрошена гроза
На «до» і «після» поділила.
Сльоза скотилась на рукав
І в лабіринті світ згубився.
День замість сонячних октав
Нічним серпанком заіскрився.
Солона крапля гіркоти,
Така колюча і бентежна…
І знов по лезу пустоти
Ступаєш так необережно.
Ще крок і прірва, як вокзал…
І безнадійно дні за днями…
Та й чого варта та сльоза,
Як доля розвела руками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257879
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2011
автор: Просто Тетяночка