Стоголоса пісня лісу,
забуваєш суєту,
і міські нещасні біди,
а у лісі ніжні квіти,
і дерев охайні віти,
інколи торкають плечі,
веселіше так малечі,
що шукає звірину,
не побачу не піду,
і у кожної травинки,
срібні крапельки росинки,
і маленькі промінці,
виграють на камінці,
що просякнутий водою,
зі струмочка крижаною,
і малі боровики,
познімали всі шапки,
і висловлюють повагу,
лісовим гостям увагу,
і дзвенять завжди пташки,
та ховаються вони.
Все буяє і росте,
ось таке життя просте,
хай лишаються навіки,
у людських серцях ліси,
щоб вони їх зберегли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257477
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Серж Мрійник