Мелодії душевних ран на світанку чийогось життя
Відкривають нову і привабливу казку,
Що,мов віками...жадане світом відкриття,
Дарує радість,славу і любовну ласку.
В*януть серця,затьмарені мелодією щастя,
Не мислить розум, бо і він в омані
Й пливуть у вічність справжні почуття,
А ми в стагнації духовних зорепадів.
В ейфорії надії дитячі вмирають
І сонце на заході сходить,а на сході згасає;
"Всі" надії великі та щастя безмежне будують,
А моя зірка безслідно зі світу зникає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257390
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Ірина Калина