Повія, мого серця повія.

Доволі  гірко  мені.  Один  -  наодинці.  Без  зброї.
Примари  калічать  вірші  мої  сумні.  Тихо.  
Та  чи  варто  шукати  правди  в  чужому,  коли  всі  свої
навколо?    Марно,  себе  карати  за  слова  ще  не  сказані,  
себе  карати,  годі!  Гірко  мені…

Так  тихо  мені.  У  пітьмі  своїй,  відстань
до  сонця  так  далеко-близько.  Не  вір  мені.
Хай  би  там  що,  та  не  вір  мені!  Інший  він  в  мені.
Хтось  лежить  на  дні,  десь  і  мре  на  дні.  Без
повітря,  без  сонця  для  синтезу.  Вже  не  твій,  
вже  холодний.  І  тихо…

Дай  іскри,  підірви,  підірви!  Скажи,  те  що  хочу
почути.  І  не  йди,  лиш  благаю  не  йди.  Дай  
повітря  вдихнути,  вдихнути!  Повія,  мого  серця
повія.  Грайлива  стерва.  Але  жаль  і  так  гірко  дуже.
Та  не  йди,  так  благаю  не  йди.  Я  ж  кохаю,  так  сильно,
дуже…

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2011
автор: Open Air