Доволі гірко мені. Один - наодинці. Без зброї.
Примари калічать вірші мої сумні. Тихо.
Та чи варто шукати правди в чужому, коли всі свої
навколо? Марно, себе карати за слова ще не сказані,
себе карати, годі! Гірко мені…
Так тихо мені. У пітьмі своїй, відстань
до сонця так далеко-близько. Не вір мені.
Хай би там що, та не вір мені! Інший він в мені.
Хтось лежить на дні, десь і мре на дні. Без
повітря, без сонця для синтезу. Вже не твій,
вже холодний. І тихо…
Дай іскри, підірви, підірви! Скажи, те що хочу
почути. І не йди, лиш благаю не йди. Дай
повітря вдихнути, вдихнути! Повія, мого серця
повія. Грайлива стерва. Але жаль і так гірко дуже.
Та не йди, так благаю не йди. Я ж кохаю, так сильно,
дуже…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2011
автор: Open Air