Давай босоніж по траві пройдем,
Немов крізь час, загублений не нами,
За плечі взявшись, під рясним дощем
Весни п'янкої стулимось губами.
Давай без слів прискоримо свій крок,
Не вміє час чекати надто довго.
До ниточки, напевно, плащ твій змок,
І змучилися, мабуть, сильні ноги.
І так буд́е, так станеться колись.
Бо мужній ти, тому ми сильні двоє.
Лишень до мене трепетно пригнись...
Хай дощ іде, нехай періщить, - вст́оїм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2011
автор: Марічка9