Нехай не спить нескошена трава,
Щоб завтра знову злегка ороситись,
Щоб стежкою податись у жнива
І вирвати комусь на спомин квіти.
Вдихаючи солодкий аромат,
Що вплівся у напівнебесний трунок, -
У думці повертатися назад,
Вустами малювати візерунок.
Стопою відбиваючи сліди,
Де зорі непристойно цілувались,
На мене у едемі підожди,
Бо там не сплять святі високі трави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256386
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2011
автор: Halyna