Лист, написаний серцем
Пишу вже востаннє чорнилом червоним,
бо знов потічком воно ллється за край.
Я так пошматоване словом коронним,
порізане гострим ножем, наче сталь.
І небо заплакало, слізьми вмиваючи душу.
Вона полетить в небуття, там, де сотні зірок.
А я без упину все жити, здригаючись, мушу,
та бачу все далі і далі видніє твій крок.
За що так жорстоко мене покарав ти словами?
Невже не любило так віддано й щиро тебе?
Я кожен удар присвятило любові між нами,
а ти по живому як люстра осколком мене.
Хтось може заплаче,а хтось посміхнеться їй в спину,
вона своє місце знайшла, де клекочуть небесні моря..
А я на Землі буду чистим багряним світилом,
зігрію промінням по йменні "Самотня Зоря".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255760
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2011
автор: Олеся Шевчук